«Репресовані» щоденники: Голодомор 1932–1933 років в Україні

Український інститут національної пам’яті.

Про Голодомор 1932–1933 років в Україні публікацій уже не бракує. Однак ця книжка – унікальна. Писали її не історики, не архівісти, не публіцисти – її авторами були звичайні люди: селянин, учителька, студент, партієць… Свої нотатки вони робили не сподіваючись, що ті колись будуть опубліковані, що їх прочитають тисячі й тисячі людей. Вони не ставили перед собою цілі написати історії Голодомору, а лише фіксували побачене, почуте, прожите та пережите.

Парадоксально, але ті записи вціліли донині завдяки радянським спецслужбам. Для чекістів вони були «вєщдоками» – речовими доказами, промовистими свідченнями «контрреволюційної діяльності» авторів. У конвертах при їхніх кримінальних справах і збереглися ці сім історій людей, записаних в режимі реального часу на тлі апокаліпсису – Голодомору, з усіма його «декораціями»-жахіттями. Герої в ті роки катастрофи проживають свої особисті історії – із найнесподіванішими сюжетними лініями й поворотами. І то такими, що не спали б на думку й найгеніальнішому драматургові.

На сторінках цих щоденників, попри пекельно-смертельне лихоліття, коли їх писано, людське життя триває у всій повноті: з радістю від народження дітей і болем від утрати рідних, з коханням та інтригами, з прикладами небаченої жертовності та відразливої ницості. Тут багато безцінних свідчень «із перших уст» про стратегії виживання людей у ті страшні часи. У спустошених голодом українських селах, містечках і містах.

Read more
Collapse
Loading...

Additional Information

Publisher
Український інститут національної пам’яті.
Read more
Collapse
Published on
Dec 13, 2018
Read more
Collapse
Pages
352
Read more
Collapse
ISBN
9789661366236
Read more
Collapse
Read more
Collapse
Read more
Collapse
Language
Ukrainian
Read more
Collapse
Genres
History / Russia & the Former Soviet Union
Political Science / Political Ideologies / Fascism & Totalitarianism
Read more
Collapse
Content Protection
This content is DRM protected.
Read more
Collapse
Read Aloud
Available on Android devices
Read more
Collapse

Reading information

Smartphones and Tablets

Install the Google Play Books app for Android and iPad/iPhone. It syncs automatically with your account and allows you to read online or offline wherever you are.

Laptops and Computers

You can read books purchased on Google Play using your computer's web browser.

eReaders and other devices

To read on e-ink devices like the Sony eReader or Barnes & Noble Nook, you'll need to download a file and transfer it to your device. Please follow the detailed Help center instructions to transfer the files to supported eReaders.
Брошура в стислій та популярній формі розповідає про події Укра­їнської революції 1917–1921 років – процеси державного будівниц­тва, творення української політичної нації, відродження української науки, освіти, культури та духовності. Багато уваги приділяється лі­дерам Української революції – Михайлу Грушевському, Володими­ру Винниченку, Симону Петлюрі, Павлу Скоропадському, Євгену Петрушевичу, Номану Челебіджіхану та ін., які розробляли її ідео­логію, формували порядок денний, вели за собою народ. Розкри­вається інституційне будівництво, творення законодавчої, виконав­чої, судової гілок влади, розбудова війська, дипломатії, фінансової системи тощо. Фотокартки і свідчення сучасників відтворюють ат­мосферу того часу, проливають світло на життя і побут звичайної людини в умовах революційних потрясінь.

Брошура підготовлена на основі матеріалів інформаційно-про­світницької кампанії, яку Український інститут національної пам’яті проводить до 100-річчя Української революції 1917-1921 років, в ході якої підготовлено низку фотодокументальних виставок, комплек­тів листівок та інформаційних матеріалів, дитячу настільну гру, спе­ціалізовану веб-сторінку, присвячену подіям Української революції 1917–1921 років (www.UNR.memory.gov.ua).

Здобути перемогу та утримати владу на теренах колишньої Російської імперії більшовики не могли без України — однієї з головних ресурсних баз. Тож на фронт боротьби проти новоствореної 1918 року незалежної Української Народної Республіки були кинуті основні сили. Україна програла цю битву, та не зупинилася у боротьбі за свободу. Навіть факт створення Української Радянської Соціалістичної Республіки, а не анексія українських територій, як і раніше — в статусі губерній Росії, свідчив: війна вичерпала сили обох сторін. Втім – ненадовго.

Наприкінці 1920-их Йосип Сталін, який остаточно утвердився як єдиний керівник Кремля, втілює програму побудови тоталітарної держави. У відповідь на це Радянський Союз охоплюють численні повстання, протести, локальні виступи: люди обурені новою політикою. Обіцянки «землю — селянам, фабрики — робітникам!» перетворилися на насмішку — влада забороняє навіть дрібне підприємництво і повертає на село знайоме з попереднього століття рабство: у селян відбирають землю, засоби виробництва, їх обмежують у пересуванні. Селянські повстання ставлять під загрозу реалізацію планів Сталіна. Більше половини цих протестів припадає на Україну. Тому диктатор завдав страшного удару у відповідь, яким став штучно організований голод.

У 1932-1933 роках, оточена військами, які силою відбирали у людей не лише хліб, а будь-що їстівне, Україна втратила мільйони жителів. У червні 1933-го щохвилини помирали 24 українці.

Сталіну йшлося не просто про придушення протестного руху, який загрожував внутрішній політиці Союзу. Україна, яка після сотень років російського панування знову пізнала смак свободи, протестувала не лише проти економічної політики. Політичний рух, попри радянську окупацію, не був придушений повністю. Навіть українські комуністи намагалися пропонувати власні, альтернативні Москві програми розвитку комуністичного ладу, розвивали бачення суверенної держави. Український культурний вибух 1920-их років, навіть у рамках СРСР, заражав людей ідеями свободи. Такий осередок, хоч і часткового, вільнодумства на західному кордоні СРСР стояв на заваді формуванню тоталітарного моноліту. А без цього більшовицькі плани світового панування не могли бути втіленими. Більшовики, які воліли накинути власне бачення світового порядку, не могли миритися з іншою думкою не просто цілої республіки, а навіть окремої людини.

Так Україна стала для радянської імперії полігоном, на якому випробувано механізми окупації та побудови тоталітарної системи. Опісля набутий досвід комуністи «успішно» втілили в інших країнах Центральної та Східної Європи, захоплених під час та після Другої світової війни.

Геноцид штучним голодом призвів до непоправних демографічних, культурних та ментальних втрат. Втім, сам факт, що Сталін так і не зумів повністю зламати українців, не дав можливості диктатору змінити за власним бажанням конфігурацію всього вільного світу. Виснажені Другою світовою війною та масовим військовим спротивом на західноукраїнських землях, повстаннями у ҐУЛАҐу, комуністи змогли встановити червоні уряди майже у половині Європи. Але вони вже не мали сили на реалізацію геноцидів, подібних Голодомору, та масових репресій, подібних Великому Терору 1937-1938 років.

Дисиденти Радянською Союзу, зокрема, українці, як Василь Стус та Євген Сверстюк, несли правду про те, що відбувалося за залізною завісою. Саме такі люди, покликані правдою, врешті стали тими, хто не допустив остаточної втрати свободи.

Вони не були першими і не стали останніми. Ще під час Голодомору журналісти Малкольм Маґґерідж та Ґарет Джонс публікували страшні факти про штучний голод в Україні. Пізніше тисячі українців, які після Другої світової війни вирвалися з імперії зла, невтомно, кожен у свій спосіб та сили, розповідали Європі, Америці, Австралії, Африці та Азії про невідомий геноцид — Голодомор. Їм на допомогу прийшли сміливі історики та чесні журналісти, відповідальні політики. Врешті, цими зусиллями СРСР змушений був визнати факт голоду ще за свого існування.

Так правда, яку не змогли приховати, незважаючи на інформаційну блокаду, не змогли вбити, незважаючи на мільйони знищених життів, стала тим кроком назустріч свободі, без якого в Центрі та на Сході Європи і сьогодні зникали б люди, чинили б репресії та тортури, не було ані свободи слова, ані слова “свобода” взагалі.

І хоч Україна, яка відновила незалежність 1991 року, досі торує свій шлях до демократії, знову і знову проходить через утиски прав і свобод, корупцію та владне свавілля, українці залишаються міцним і надійним форпостом в обороні європейської свободи. Далі на Схід — відновлюється тоталітаризм. Війна із ним виснажлива, вона забрала вже сотню життів на ЄвроМайдані у Києві, вона забрала вже тисячі життів у новітній оборонній війні з Росією.

Тому Україна вірить у те, що світ не залишить на самоті хоробрих і відданих людей, не мовчатиме про російські злочини проти вільної країни. Адже наше послання світові — свобода. І ми її захистимо. 

Брошура створена за матеріалами виставки Українського інституту національної пам’яті «Донбас»: переPROчитання образу.

Важливою складовою частиною гібридної агресії Росії проти України та вкрай небезпечною зброєю масового інформаційного ураження став сконструйований російською пропагандою образ Донбасу як «особливого» регіону, який внаслідок свого історичного минулого завжди був переважно радянським і ніколи – українським.

Конструювання та поширення у публічному просторі такого образу варто розглядати як інформаційно-психологічну спецоперацію, мета і завдання якої очевидні: нав’язуючи суспільству сприйняття Донбасу як однозначно чужого та ворожого до України й усього українського, про­штовхуючи ідею відмови від регіону, активізуючи дезінтеграційні настрої і дії, завадити консолідації нації та сприяти поразці Української держави у війні за Незалежність і Соборність.

На превеликий жаль, російській пропаганді вдалося поширити в українському інформацій­ному просторі потрібний їй образ «неукраїнського» і «люмпенізованого» Донбасу. Цьому сприя­ють і розповсюджені в соціальних мережах безвідповідальні висловлювання публічних осіб про Донбас, як про «гангрену», яку необхідно рішуче відрізати, «чужу чужину» тощо.

Автори впевнені, що в українському дискурсі потрібно формувати образ Донбасу як невідокремної частини України, без реінтеграції якої неможливі ані консолідація української політичної нації, ані Соборна Українська держава.

©2019 GoogleSite Terms of ServicePrivacyDevelopersArtistsAbout Google|Location: United StatesLanguage: English (United States)
By purchasing this item, you are transacting with Google Payments and agreeing to the Google Payments Terms of Service and Privacy Notice.