(မြန်မာဘာသာ)
မြန်မာ့သမိုင်းသည် လွန်ခဲ့သော နှစ်ပေါင်း ၁၃ ၀၀၀ ပထမဆုံးလူသားအခြေချနေထိုင်ခဲ့သောကာလမှ ယ နေ့ခေတ်အထိ အကျုံးဝင်သည်။ သမိုင်းတင်ခေတ်၏ အစောဆုံးလူသားများသည် တိဗက ်ဗမာစကားပြောလူမျိုးများဖြစ်ကြသည်။ သူတို့သည် တောင်ဘက်ပြည်ဒေသအထိ ကျယ်ဝန်းသော ပ ျူမြို့ပြနိုင်ငံများကို တည်ထောင်ခဲ့ကြပြီး ထေရဝါဒဗုဒ္ဓဘာသာကို ကိုးကွယ်ခဲ့ကြသည်။
၉ရာစုအစောပိုင်းတွင် အခြားလူမျိုးစုဖြစ်သော ဗမာလူမျိုးတို့သည် ဧရာဝတီမြစ်ဝှမ်းအထက်ပိုင ်းသို့ ဝင်ရောက်လာခဲ့ကြသည်။ သူတို့သည် ဧရာဝတီမြစ်ဝှမ်းနှင့် ၎င်း၏ အစွန် အဖျားဒေသများကို ပထမဆုံးအကြိမ်အဖြစ် စုစည်း၍ ပုဂံဘုရင့်နိုင်ငံကို ဆက်လက်တည်ထောင်ခဲ့ကြသည ်။ ဤကာလအတွင်း ဗမာဘာသာ၊ ဗမာ့ယဉ်ကျေးမှုသည် ပျူဓလေ့တွင် တဖြည်းဖြည်း အစားထိုးဝင်ရောက်လာခဲ့သည်။ ၁၂၈၇ ခု မွန်ဂိုကျူးကျော်စစ်ဖြစ်ပြီးနောက် ဘ ုရင့်နိုင်ငံငယ်အများအဖြစ် ပြိုကွဲသွားခဲ့ရာ ထိုအထဲတွင် အင်းဝဘုရင့်နိုင်ငံ၊ ဟံသာဝတီဘုရင့်နိုင်ငံ၊ မြောက်ဦးဘုရင့်နိုင်ငံနှင့် ရှမ်းပြည်ထောင် များသည် အဓိကအင်အားစုနိုင်ငံများဖြစ်ခဲ့ကြသ ည်။ ထိုဘုရင့်နိုင်ငံများသည် တစ်နိုင်ငံနှင့် တ စ်နိုင်ငံ မဟာမိတ်အကူးအပြောင်း၊ စစ်မက်အရေးအခင်းများဖြင့် နိုင်ငံ့ရှုခင်းက ို လွှမ်းမိုးခြယ်လှယ်ခဲ့ကြသည်။
၁၆ရာစုအလယ်တွင် တောင်ငူမင်းဆက်(၁၅၁၀-၁၇၅၂)သည် နိုင်ငံကိုပြန်လည်စုစည်း၍ အရှေ့တောင်အာရှသမ ိုင်းတွင် ကာလတိုအကြီးဆုံးအင်ပါယာကြီးကို တည ်ထောင်ခဲ့သည်။ နောက်ပိုင်းတောင်ငူမင်းများသည် အဓိကအုပ်ချု ပ်ရေး၊ စီးပွားရေးပြုပြင်ပြောင်းလဲမှုများကို ပြဋ္ ဌာန်း၍ ၁၇ရာစုနှင့် ၁၈ရာစုဦးတွင် ပိုသေးငယ်၊ ပိုငြိမ်းချမ်း၍ ချမ်းသာကြွယ်ဝသော ဘုရင့်နိ ုင်ငံကို ပေါ်ပေါက်စေခဲ့သည်။ ၁၈ရာစုအလယ်တွင် ကုန်းဘောင်မင်းဆက်(၁၇၅၂-၁၈၈၅) သည် နိုင်ငံကို ပြန်လည်ထိန်းသိမ်းခဲ့ပြီး အစွ န်အဖျားဒေသများတွင် ဗဟိုအုပ်စိုးမှုတိုးမြှ င့်ထားသည့် တောင်ငူခေတ်ပြုပြင်ပြောင်းလဲမှုအ တိုင်း ဆက်လက်ကျင့်သုံးခဲ့သည်။ ကုန်းဘောင်မင်းဆက်သည် အာရှတိုက်တွင် စာတတ်မ ြောက်သူဦးရေအများဆုံးနိုင်ငံများအနက်မှ တစ်န ိုင်ငံဖြစ်စေခဲ့သည်။ ၎င်းသည် အိမ်နီးချင်းနိုင်ငံအားလုံးနှင့်လည ်း စစ်မက်ဆက်လက်ဖြစ်ပွားခဲ့သည်။ အင်္ဂလိပ်-ဗမာစစ်ပွဲစဉ်(၁၈၂၄-၁၈၈၅)သည် ဗြိတိသ ျှကိုလိုနီအုပ်ချုပ်မှုကို ဦးတည်စေခဲ့သည်။
(англійською)
Історія М’янми (також відомої як Бірма; бірманською: မြန်မာ့သမိုင်း) охоплює період від часів перших відомих людських поселень 13 000 років тому до наших днів. Найдавнішими мешканцями в записаній історії були тибето-бірманомовні люди, які заснували міста-держави П'ю, розташовані на півдні аж до П'я, і прийняли буддизм Тхеравади.
Інша група, народ Бамар, увійшла в долину Іраваді на початку 9 століття. Вони продовжили заснувати Язичницьке королівство (1044–1297), перше в історії об’єднання долини Іраваді та її периферії. У цей період бірманська мова та культура Бірми повільно прийшли на зміну нормам Пю. Після першого монгольського вторгнення в Бірму в 1287 році кілька невеликих королівств, серед яких Королівство Ава, Королівство Хантаваді, Королівство Мраук У та Шанські держави були основними силами, стали домінувати на ландшафті, переповненому постійно змінюваними союзами. і постійні війни.
У другій половині 16 століття династія Тунгу (1510–1752) возз'єднала країну і на короткий період заснувала найбільшу імперію в історії Південно-Східної Азії. Пізніше королі Таунгу запровадили кілька ключових адміністративних та економічних реформ, які дали початок меншому, більш мирному та процвітаючому королівству в 17-му та на початку 18-го століть. У другій половині XVIII століття династія Конбаунг (1752–1885) відновила королівство та продовжила реформи Таунгу, які посилили центральне правління в периферійних регіонах і створили одну з найписьменніших держав в Азії. Династія також вступила у війну з усіма своїми сусідами. Англо-бірманські війни (1824–85) зрештою призвели до британського колоніального панування.
Книги та довідкова література