Але водяник не може без людей. Любить їх. Прагне їхньої любові.
Село XIX сторіччя, нове життя колишнього денді зробить на колесі водяного млина цілий оберт за річним циклом, у якому будуть свята, обряди, ритуали, жертвопринесення. І норовлива дівчина, якій, можливо, краще було би народитися кількома століттями пізніше.
Але водяник не може й без своєї гори, її джерел, лісів, ставків. А люди... як їх не люби, з кожним століттям вони дістають все більше сили руйнувати це.
Чи отямляться вони?