Пользователь Google
Читала я "Захара..." ще в школі, при чому бралась за нього абсолютно без будь-якого бажання, та настільки "втягнулась", що навіть із жалем перевертала останню сторінку і досі пам'ятаю хвилювання, викликане повістю! Дуже я пройнялась темою книги, настроєм, атмосферою; щиро переживала за волелюбний народ, який боровся за свою свободу, із захопленням знайомилась з образом мудрого наставника громади - Захаром Беркутом, вболівала за молоду закохану пару - Мирославу та Максима. Коротше, книгу, можна сказати, "прожила"! Ще й подумала: "Ет, якби не шкільна програма, то ми б і не познайомились!" ) От про неї запросто можу сказати - це дійсно варто прочитати, вона - цінний скарб в скарбничці саме української літератури.
2 человека отметили этот отзыв как полезный.
Пользователь Google
Читать о противостоянии крестьян с боярами в 13 веке - это почти то же самое, что мы видим сейчас каждый день по телевизору: верхушку не волнуют обычные люди, а лишь свои карманы. И ничего не меняется. Только мне кажется, что у нас нет своего Захара Беркута, который на самом деле переживает за справедливость в отношении к народу.
3 человека отметили этот отзыв как полезный.