Не треба думати, що цей текст — лише відголосок сивої давнини, цікавої самим історикам. Натомість, його і сьогодні вивчають, наприклад, в армії США а також на філософських та політологічних студіях провідних університетів світу.
Сунь Цзи вважав війну необхідним злом. Війну бажано вести швидко щоб уникнути економічних втрат та поступово зростаючого внутрішнього супротиву (опозиції з боку знаті та невдоволення населення), або ж вести її на території супротивника, задля використання його, а не власних ресурсів.
Він вважав, що стратегія — це не є планування в сенсі роботи за розробленим переліком завдань, але, скоріше, це вимагає швидкої та адекватної реакції на умови, які змінюються.
Отже, цей трактат — не стільки про військові дії, скільки про організацію мислення керівників й інструменти управління масами людей.
"Мистецтво війни" належить до світового фонду літератури по особистісному розвитку та є однією із перлин книг по саморозвитку і мотивації, поряд із такими бестселлерами, як "Розмисли. Наодинці з собою" Марка Аврелія, "Дао Дэ Цзи" Лао-цзи, "Велике вчення" Конфуція. Гідними послідовниками стародавніх мислителів стали "Хочу й буду" Михайла Лабковского, "Rework" Джейсона Фрайда, "Думай і багатій" Наполеона Гілла, "Стратегії геніїв" Майкла Кузумано, "Життя без обмежень" Ніка Вуйчіча, "Як людина мислить" Джеймса Аллена та багато інших. (Искусство войны, The Art of War)
Переклад з давньокитайської Ірина Костанда.
Искусство войны